Звучить мелодія пісні «Моє рідне село», на сцену виходять ведучі:
Ведуча 1: Доброго дня, дорогі односельці і гості!
Ведуча 2: Доброго дня, люди добрі!
Ведуча 1: Нас із вами у цій святковій залі зібрала незвичайна,
радісно-хвилююча подія – ювілей рідного села.
Ведуча 2: Селу Соколівочка -173 роки. Ми раді щиро вас вітати,
щастя й добра усім бажати.
Ведуча 1: Село моє миле, Соколівочка рідна,
Серед рівнин і ярів,
Райдужне сонце, небесна синь погідна
Шуми тополь і яворів.
Пісня «Моє рідне село»
Ведуча 2: Струмочок синьоокий, берег зелений
Бузку і черемхи кущі
Шелест беріз, шепоти кленів,-
Все це – святі обереги мої!
Ведуча 1: Люблю тебе щиро, маленьке село
Перерізане стрічкою траси
Ти в долонях полів
Мов бурштинова крапля гаряча.
Ведуча 2: Радість вічно жива
І душа тут співа
Соколівочка, рідна моя!
Ведуча 1: Люди скромні живуть,
Роботящі, красиві і милі.
Найдорожче все тут
І хліб святий і слова пісенні щирі.
Ведуча 2: Прийміть цю пісню -в дарунок на свято
Гурт «Надвечір’я» вас прийшов привітати.
Пісня «Про Черкаський край»
Ведуча 1: З погляду історії, село наше зовсім молоде.Було воно засноване 1834 року на землях Кобриново-Гребельської громади, щоб звільнити кількість робочих рук на північній окраїні тальнівського маєтку, який на той час належав графині Ользі Наришкиній.
Ведуча 2: Населялась Соколівочка кріпаками з навколишніх сіл, які входили до складу тальнівського маєтку. У 1845 році в Соколівочці було 182 особи населення, чоловіків – 78, жінок- 104.
В селянську реформу, як зафіксовано в уставній грамоті, в Соколівочці було вже 64 двори і проживало 192 жителі.
Ведуча 1: Щодо назви села Соколівочки, то засновник назвав його так на згадку про село Соколову, яке існувало на річці Макшиболоті і було об’єднане в один населений пункт з селом Кобриновою Греблею. Недарма в народі ще й тепер називають село Кобринову Греблю - Велика Соколова, а Соколівочку – Мала Соколова.
Ведуча 2: Тож святкує ювілей наша сільська родина. Зійшлись і з’їхалися ті, для кого Соколівочка – Батьківщина.
Ведуча 1: Слово для привітання надається сільському голові:..............
Ведуча 2: а ще нас прийшов привітати керівник місцевого підприємства:.................................................
Ведуча 2:В народі кажуть: коли в чужім селі купуватимеш хату, то купуй ту, де добрі сусіди. Бо родина – за горою, а сусід під боком.
Добрі села оточують нашу Соколівочку. Наші соколяни з жителями навколишніх сіл навіть породичалися, покумалися. В дружбі щирій живуть. То ж не дивно, що сільські голови сіл - сусідів тут. Надаємо їм слово для вітань та побажань. ...............
Ведуча 1:Моє село, мій дім, моя столиця.
Ведуча 2:Наше коріння і доля.
Ведуча 1: Наша кревність.
Ведуча 2: І материнська пісня.
Ведуча 1: Моє село- це розбудженні досвітки і духмяні пахощі
літа.
Ведуча 2: Тут живе наше дитинство.
Ведуча 1: Тут усе найдорожче на світі.
Ведуча 2: Тож прошу усіх дорослих у світ дитинства завітати.
Вихованці дитячого садка «Вишенька» вас усіх прийшли
привітати.
1.Добрий день Вам !
Люди добрі!
Прийміть вітання щирі
Від малят.
2.Ми принесли вам їх від усіх,
Хто ходить в наш дитячий сад.
3.Хто у «Вишеньці» зростає,
Кого соколятами називають.
4.Ми любимо своїх рідних,
Ми любимо наше село
Тож хочемо, щоб усім Вам
В нім добре жилось!
5.Щоб Соколівочка процвітала,
Мами й тата не хворіли,
А жили всі соколяни
В радості і мирі!
6.173-хіба це дата?!
До 1700 дожити Вам
Бажають всі малята!
7.Ми- ваша надія і зміна
Ми – майбутнє села,
То ж щастя всім вам

Хай доля і Бог посила!
8.А вінки барвінкові
Вручаємо найстарішим
Жителям села.
Хочемо, щоб доля
Їх ще довго берегла.
9.Ми Вас за приклад
Матимем в житті.
Будьте здорові,
Будьте щасливі усі!
Пісня «Понад лугом»
Ведуча 1: Сторінки історії. Сторінки життя села. Одні веселі, радісно-цікаві, а інші сумні , але величаві.
Ведуча 2: Пам’ятні сторінки нашого життя. Це ті часи, коли разом довелось пережити і роки голодомору, і війни.
Ведуча 1: Пам’ятає Соколівочка, кожна хата мусить пам’ятати, як в далекім тридцять третім з голоду вмирали старі й малята.
Ведуча 2: Як в грізну воєнну годину Вітчизну пішли боронити, залишивши село й родину, майже двісті земляків, кожен четвертий із них не повернувся, перетворивсь у білих журавлів.
Ведуча 1: Вічна пам’ять Вам, в боях полеглі земляки. Ми пам’ятаємо для нас ви приклад на віки!
Ведуча 2: До обелісків в вашу честь ми квіти покладем і хвилиною скорботного мовчання всіх вас, полеглі пом’янемо! (хвилина мовчання)
Ведуча 1: Низько вклоняємося живим свідкам і учасникам подій Великої Вітчизняної війни. Це ви своїм бойовим і ратним подвигом у ті далекі часи кували перемогу і наближали мирне сьогодення. На жаль, учасників бойових дій , в селі, на сьогоднішній день, лише чотири:.....................................................................................................
Солдатських вдів-три.............................................................................
Дорогі ветерани-земляки! Ви наша гордість, наша слава. Ми вас шануємо щирою. Живіть в добрі, в здоров’ї і мирі!
Ведуча 2: Хай не болять вас натрудженні руки,
Хай завжди всіх розуміють діти і внуки,
Люблять, піклуються, поважають.
Бо це завдяки вам, вони війни не знають.
Пісня «Три сестри », «П’є журавка воду»
Ведуча 1: Село моє із кетягом калини
І на узбіччі хата дорога.
Для нас усіх отут коріння Батьківщини.
І хліб святий і мамина пісня чарівна.
Ведуча 2: Працею тебе із року в рік звеличували.
Хлібороби і майстри вміло поля обробляли,
Щоб пшениці золотаві росли.
Ведуча 1: Щоб колосилися буйно жита,
Щоб цукристі стелились вінками,
Щоб був достаток у всіх,
Щоб пишалися ми трудівниками.
Пісня для хліборобів-рільників «Заграйте сурми на зорі»
Ведуча 2:Коли руку ти тиснеш селянину,
О, як вона не схожа на твою!
Відчуєш потиску ти щирості жарину
І силу ниви в рідному краю.
Земля їй серце віддає, бо знає,
Вона вогонь з граніту висікає.
Ведуча 1:Хлібороби- механізатори, шофери,
Керманичі техніки сільської!
Ви село звеличуєте працею людською.
Скільки полів зорано, засіяно й промотижено,
Скільки кілометрів доріг під колесами машин з’їзджено!
Вам, шановні, наша шана, повага й любов
Наша вдячність за працю сумлінну,
За те, що працювали й працюєте
За кермом завжди відмінно!
Ведуча 2:Вам, дорогі шофери і механізатори,
Дарують цю пісню артисти-аматори.
Звучить пісня «І не думав я женитись»
Ведуча 1:Спить спокійно село,
Зорі в шибку хатин зазирають,
А тваринники – соколята
Від сну пробудились,
На ферму ідуть –поспішають.
Ведуча 2:Худобу доглядали на совість, надоїли озера молока
Про них би написати повість- їх праця дійсно нелегка.
Ведуча 1: Вам шановні працівники ферм, найщиріші слова вітань, побажань і цей дарунок.
Музична композиція «Одна калина»
Ведуча 1:Соколівочка рідна, ти нам силу дала на великі діла,
Ми п’ємо доброту із твого джерела.
Ведуча 2:Гордістю соколян є люди, які, здобувши освіту у вищих і середніх навчальних закладах, працюють не лише в рідному селі, а й у різних куточках України, та як тепер прийнято говорити, ближнього зарубіжжя, рядовими агрономами, зоотехніками, вчителями, медиками, правоохоронцями, інженерами...
Ведуча 1:Прізвищ всіх не назвеш, так як налічуються у нас таких фахівців близько двохсот. Та де б вони не були, яких життєвих висот не досягли і їм, і нам слід пам’ятати, що першу букву до країни Знань їм показав учитель. Учителям і всім педагогічним працівникам села низько вклоняємося, дякуємо за нелегку працю і вам дарують пісню:
«Вітер віє, калина цвіте».
Ведуча 1:Дорогі односельці і гості! Я не помилюся коли скажу, що першим тостом будь-якої компанії є тост за здоров’я! Бо більшого щастя, більшої радості, більшого багатства у людини, як міцне здоров’я- нема. Та, на жаль, ми не завжди цінуємо своє здоров’я, здоров’я рідних і близьких. Та стоять на варті нашого здоров’я люди в білих халатах- медичні працівники. Зараз в Соколівочці працює один медпрацівник, Каплюченко Л.П. –майстер своєї справи. Та й пам’ятаймо й тих кого немає вже серед нас. Хто віддав багато років своєї праці, свого життя ради збереження здоров’я людей. Дякуємо вам, шановні за цілодобове, невтомне, важке та гуманне служіння, за руки ласкаві, добро і терпіння. За те, життя і здоров’я даруєте і при цьому ніколи свого не шкодуєте.
Прийміть в дарунок пісню «Спогад серця».
Ведуча 2:Сьогодні Соколівочка – сучасний сільський населений пункт, повністю газифікований, більшість вулиць з твердим покриттям. Та найбільше багатство села- його люди, великий розгалужений соколянський рід.
А серед них і родини працівників соціальної сфери села. Ми пишаємося ними. Дякуємо за працю сільської ради, поштового відділення, торгових точок, клубу, бібліотеки.
Без функціювання цих установ життя в селі завмерло б. Хай не міліє джерело ваших душ і сердець, дорогі працівники соціальної сфери села; будьте здорові і щасливі, а дарунком для всіх вас буде пісня «Свекрушенька» у виконанні гурту «Надвечір’я».
Ведуча 1:Кажуть, що людина недарма живе на землі, коли посадить дерево, збудує дім і виростить сина. Коли міряти наших односельців цим правилом, то кожен з них прожив і живе на землі не дарма. Не одне дерево посадили вони, не одному сину дали життя, не один дім збудували. А вмілі руки майстрів-будівельників Пономаренка М., Попрієнка В., Стороженка М., Маляра Г., Нечипоренка Б., Кучмая Д., під керівництвом бригадира Халупи М. звели, крім своїх будинків, красуні- хати для односельців. Дивишся на вулиці- новобудови- серце радіє. Яка краса і майстерність!
За добротні будови,
За світлі оселі,
Дорогі будівельники,
Будьте здорові, будьте веселі!
Хай ці вагомі споруди – пам’ятники за життя, будуть щирою вдячністю вам від усіх соколян.
Хай теплом і щирістю світяться вікна збудованих вами осель, хай лунають часто у них мелодії гарних душевних пісень!
Українська жартівлива пісня «Вулицею йшла»
Ведуча 2:Дорога! Скажеш це слово і у кожного, хто його чує, в уяві постає своя дорога: у когось та, що повела від рідного порога у світи, у когось дорога- що веде до рідної хати, а у когось та, що в житті довелося зазнати.
А коли глибше вдуматися, то у кожного з нас, шановні односельчани є спільна дорога, а точніше спільні дороги, якими ми йдемо щодня по життю. Це ті вулиці і провулки, що мережать, мов мамині вишиванки, рідну Соколівочку. Хтось виходячи з двору, крокує грунтовою дорогою, хтось- асфальтною, а хтось-бруківкою. Йдемо звичайно і не задумуємося, а чиїх –же це рук праця,чиє це вміння прикладено, щоб ці дороги були зручними, щоб легше і краще по них було йти чи їхати. А впорядкували їх вмілі руки членів будівельної бригади: Пипченка Купріяна, Маляра Гриші, Нечипоренка Бориса, Пипченка Івана, Маляра Якова та Ротаєнка Архипа.

Багатьох з них уже немає серед нас, але є світла пам’ять про них.
А тим, чия життєва дорога ще в’ється по білому світу, хай пошле Господь віка й здоров’я. Ми щиро дякуємо вам за працю, ви недаремно живете на землі, бо своїми руками самі створили пам’ятники навіки, залишили нащадкам збудовані сільські дороги. То ж, дорогі односельці, хай легкою і впевненою буде хода кожного з вас по рідних сільських дорогах, хай вертають вони вас вчасно до рідного порога.Хай стрічкою світлих мрій ведуть вони всіх у щасливе і мирне життя! Для всіх будівельників, що оселями, дорогами, будовами прикрасили і прикрашатимуть село звучить
пісня «Виїзджали козаченьки»
Ведуча 1: Які чудові слова відомої пісні «Роде наш красний,роде наш прекрасний: не цураймося, признаваймося, бо багацько нас є!». Так, прекрасний і великий наш український рід... Складається він з нас, наших родин, які утворюють державу.
Ведуча 2:Родина. Родина.
Від батька до сина.
Від матері - доні
Добро передай....
Родина, родина,
Це- рідне село і Вкраїна.
Це- щастя людського буття!
Наше село налічує 246 сімей. Кожна сім’я, кожна господа- це неповторна квітка загального букету, ім’я якому- Соколівочка. Ми по-праву пишаємося родинами хліборобів, тваринників, механізаторів, учителів, медпрацівників. Та найбільшою окрасою села є багатодітні родини, ті сім’ї, що зростили троє і більше дітей. А сім’я Гончара Саватійовича та Лідії Іванівни виростили восьмеро дітей. Скільки ж треба було материнських і батьківських сил, ласки і любові, щоб зростити і виховати дітей справжніми людьми! Якої ж треба було батьківської мудрості , щоб вивести дітей в самостійне життя хорошими людьми!
Дорогі батьки і матері багатодітних родин!
Хай ніколи на обміліє джерело вашої батьківської ласки і любові.
Хай справжнє сімейне щастя панує у ваших родинах. Здоров’я, благополуччя вам, вашим дітям, внукам і правнукам. Хай довгі роки теплом, яскравим світлом горить у вікнах ваших осель вогонь
родинного багаття і щедро зігріває вас,ваших рідних, близьких і знайомих. Ми пишаємося вами, ви справжні герої життя!
Прийміть в дарунок пісню «Мамина коса».
Ведуча 1:Пишається соколянський рід нашими старійшинами села. Тими людьми, хто найстарший за віком, чиї скроні вкрила сивина, чиї руки в мозолях, чия мудрість життєва є повчальною книгою для молодшого покоління. Низький уклін вам Гончар Семен Григорович та Дума Катерина Василівна. А ці слова відомого поета немов про вас, шановні старійшини.
Людина має право на життя-
Це значить: і на сонце, і на небо,
І на нові незначні відкриття,
І на усе, що їй на світі треба.
Людина має право на життя-
Так просто це звучить і так велично.
Прожить би всі хвилини допуття,
Щоб у кінці поставить знак окличний!
Ви життям ішли завжди як треба,
То ж довгим хай буде ваш шлях.
Ми вас шануємо, цінуємо і величаємо в піснях.
Звучить пісня «Глибока криниця»
Ведуча 1:Соколівочко рідна, невеличке село на Вкраїні
Де вмістилась в хаті рідня-
На землі- це маленька краплина,
Та єдина для мене вона.
Ведуча 2:Цвіте картопля, висвячена червнем
Цвіте,зайнявшись цвітом, як від свічки
І пригасають всі сусіди чемно
У відблиску непоказної квітки.
Ведуча 1:Пахне липа духмяно,
Чорнобривці і матіола.
Соколівочко рідна, кохана.
Ти- мого серденька мова.
Ведуча 2:Люблю тебе, моє село, моя колиско,
І дякую усім, із ким живу в селі цім,
Кланяюся щиро й низько!
Танець «Рушничок» , пісня «Дарую вам пісню»
Ведуча 1:Пахне рідне село,
Хлібом пахне воно.
Жита духом медовим
І струмком гіркувато-полиновим,
Пахне яблуками, чорнобривцями, м’ятою,
Бо жили і живуть в нім ті,
Кого героями слід величати.
Це ті соколяни-земляки
Чиї груди прикрашають за працю ордени.
А звучить ця пісня-хвала землякам односельцям:
«Ген біля Дніпра»
Ведуча 1:Дорогі друзі! Ми з вами живемо у мирний час, коли сонячні промені осявають вись, коли не чути гуркоту гармат, та десь далеко ведеться бій,і в атаку спішить солдат.
Афганська війна,
Не наша в тім вина,
Але місію миротворців
Виконували і наші земляки
В мирний час для них свистіли кулі
І змушені бої вони були вести.
Ведуча 2:Та добре, що живими повернулись
З далекої афганської війни.
Ми низько Вам вклоняємося
Соколівочки гідні сини.: Маляр М.Г. ,Кучмай В.В.
Пісня «Три долі»
Ведуча 1:Ще одна сторінка історії жива
Болем стала загальним вона.
Ведуча 2:Мирний політ птахів,
Мирна пісня і мирний атом,
Та сталася аварія
І вибухнув четвертий реактор.
Зірка Полинь на землю впала
Горе невидиме на людей послала.
Ведуча 1:Ліквідували аварію на Чорнобильській АЕС і наші земляки: Гончар М.М., Мельник О.Авр.,Пипченко В.Г.,Пипченко М.Г., Нечипоренко О.О. Ви для нас є взірцем, мужні чоловіки!
Ведуча 1:Ми здоров’я вам бажаємо,
Поваги, шани, людського тепла!
Для вас дорогі воїни-афганці,
Для вас ліквідатори аварії на ЧАЕС
Наших сердець визнання
І пісня щира оця.
Пісня «Червона калина»
Ведуча 1:Дорогі соколяни, шановні трудівники полів і ферм, чия доля пов’язана з селом, кому не байдужі селянські хлопоти, ви основа нашого села його фундамент. Хай часто у ваших оселях лунає дитячий сміх і щира пісня, щоб продовжувався наш рід, щоб розквітало село, щоб всім щасливо жилося!
Ведуча 2:А я хочу сказати словами поета:
Люди живуть на землі, люди великі й малі,
Люди єдиного роду з великим ім’ям народу,
Що зроду землею пропах,
Бо землю несе на руках.
Ми пісню даруємо вам щиру, привітну,
Щоб довго ви з нами жили,
Щоб вашого роду добавилось плоду
І мирні й щасливі були.
Пісня «На калині мене мати колихала», «Над широкой рекой»
Ведуча 1:Прийміть, шановні гості й рідні соколяни,
Із рук щирих, від яких на очах світліє наш край.
Цю пухку паляницю з добірної пшениці.
Цей квітучий коровай!
Ведуча 2:Хай сонце сходить над Україною,
Й над соколянським краєм,
Таким запашним короваєм!
А розрізати коровай ми запрошуємо сільського голову,
та директора ПСП .
звучить пісня «Ой зелене жито, зелене»
Ведуча 1: Прийшла пора кінчати свято
То ж дозвольте ще раз побажати:
Сонця, миру, здоров’я селу і родині
Процвітання і злагоди Україні!
Ведуча 2:Бажаємо до 200-ліття села
В здоров’ї добрім дожити,
Щоб ще краще день народження
Сільський наш зустріти.
Ведуча 1:Дякуємо за увагу, за теплі оплески, артистам – за пісні:
І в вас , і в нас хай буде гаразд,
Щоб ви і ми щасливо жили!
Подпись автора
'Чем больше я знаю, тем больше понимаю,что ничего не знаю'... /Сократ/

ActionTeaser.ru - тизерная реклама